Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Конкурс Goethe-Institut
Ніклас Луман Реальність мас-медіа

Цю книгу написав власник німецької пивниці. Пивниця звється "Понс" (від німецького "понт" - міст) і відкрилася в будівлі на березі річки Ільменау в 1486 р. (або раніше, бо будинок, в якому вона розмістилася, вперше згадується в 1320
р.) Пивниця й зараз користується чималою популярністю серед туристів, що приїжджають насолодитися мальовничими тихими вуличками і будинками з червоної цегли в місто Люнеберг, що під Гамбургом. Автор книги народився в цьому милому містечку і крім пивний прославився ще й написаними ним 77 книгами та 250 статтями з теорії соціального пізнання та системної теорії суспільства. Його звали Ніклас Луман.
Це він створив повний опис суспільства.

Говорячи про автора, згадуєш Г. Сковороду, якого світ намагався спіймати, але не зміг. Те саме ж можна сказати й про професора Лумана (1927 -1998).
Вчений-соціолог настільки проникливо бачив системи та розрізняв їхні трюки, що зміг детально описати їх та уникнути розставлених ними пасток. Книга «Реальність медіа» - тому відмінний приклад.

До її першої публікації автор йшов роки. Ніклас Луман, німецький юрист, який відправився до Гарварду вивчати соціологію до самого голови школи структурного функціоналізму та одному з творців сучасної теоретичної соціології та соціальної антропології - до Толкотта Парсонса, повернувшись на батьківщину зайнявся дослідженням теорії управління та поставив собі завдання - за 30 років створити повний опис суспільства. І він дійсно зміг це зробити: книга «Суспільство суспільства» була опублікована незадовго до смерті автора. Як частина великого завдання робота «Реальність медіа» описує сенси й схеми існування та діяльності мас-медіа, їхнього місця та ролі у сучасному світі.

Автор критично та без будь-якої зачарованості предметом описує мас-медіа не як служіння суспільству або передачу даних й т. п., а як «всі інституції суспільства, які для поширення комунікації використовують технічні засоби
розмноження». За Луманом книги й ксерокопії є мас-медіа, проте, наприклад, рукописи, концерти та доповіді - ні, адже тут немає машинного способу виготовлення носія інформації.

Такий підхід логічний для науковців, але здатний здивувати практиків серед журналістів та фахівців з комунікацій. Їм, до речі, в першу чергу рекомендовано ознайомитися з цією книгою, що в українському перекладі з’явилася в Академії Української Преси як п’яте видання проекту «Бібліотека масової комунікації/практична журналістика», - це може цілком перевернути їхні власні уявлення про професію. Так, наприклад, фахівці з комунікацій (зв'язків з громадськістю), швидше за все, будуть здивовані, прочитавши у автора, що «комунікація не має жодної мети», а крім того не націлена на досягнення консенсусу. У книзі детально і дуже логічно
розкриті й інші поняття, що ними оперують професіонали названих сфер.

Окремого інтересу заслуговує тема «реальності мас-медіа» як такої. Недаром саме так й називається книга. Мова йде не про побутові питання функціонування мас-медіа, а про те, наскільки реальна сама конструкція світу (тобто реальності), що мас-медіа створюють для людей (згадайте тут імітовану війну в Ірані), а крім того - про те, що мас-медіа самі починають сприймати за реальність те, що вони самі ж і породили.

Дедалі більше просувається читач по 16 розділах книги, тим глибше він проникає в механіку роботи системи - ніби опинившись в механізмі годиннику, тепер він розрізняє всі
коліщатка системи та зчеплення між ними.

Професор Луман дозволяє побачити читачам, що система мас-медіа розрізняє тільки саму себе, власні реакції на зовнішні обурення та роздратування. Так в сфері новин «мас-медіа розповсюджують невідання [Ignoranz] у формі фактів, які потребують постійного оновлення для того, щоб цього ніхто не помітив», а реклама може бути чеснішою, ніж вони, оскільки не приховує свою зацікавленість у зиску. Ніклас Луман також
розглядає суть розваг, індивідів, публічності, конструкції реальності та реальності конструкції, функції мас-медіа й кібернетику другого порядку.

Схоже на фантастику, чи не так? У книзі таких дивовижних викладок - 158 сторінок. Читання захоплює й стимулює уявлення щодо реальної сутності мас-медіа та включених до них людей. Пробиратися через сторінки книги нелегко - автор часто говорить специфічною науковою мовою, використовує багато термінів, не всі з яких можна перекласти на українську, інколи він ніби забуває себе у цьому абстрактному полі.

Проте всі ці терміни попередньо пояснюються, а на початку видання наводяться статті двох вчених - доктора філологічних наук, професора Київського національного університету ім.
Т. Шевченка Валерія Іванова та доктора філософських наук, викладача Національного університету «Києво-Могилянська академія» Михайла Мінакова - до яких читач може звернутися, якщо вже майже потопає думках автора, що дуже швидко розростаються в термінах.

Дійшовши до останнього рядка, автор та читач задаються одним й тим самим питанням: «Ми не запитуємо: що має місце; що за світ и що за суспільство нас оточує. Навпаки, ми запитуємо: як це можливо, що інформація про світ та про суспільство визнається інформацією про реальність, якщо відомо, як вона виробляється?».
Те, який логічний місток (пам'ятаєте пивницю «Понс» на березі нижньосаксонської Ільменау?) між питанням та відповіддю побудує після прочитання книги читач (наприклад, журналіст або фахівець з комунікацій), вплине й на наше з вами майбутнє та світ. Чи спіймає він нас? Або читачеві вдасться вислизнути з його лап як тому старенькому власнику пивниці з містечка Люнеберг?..

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 13, на книгу 17  =  общий рейтинг: 30

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0