Сеть знакомств для любителей книг

Рецензія на книгу Я. Федорчука «Волинянин»

Книга Ярослава Федорчука «Волинянин»,має автобіографічний характер,адже сам автор був очевидцем кривавих подій на Волині під час Другої світової війни. Це не суха статистика або хронологія.Про українсько-польську різанину Ярослав Федорчук розповідає від третьої особи,назвавши свого героя Сашком. Цей персонаж – відображення власних спогадів Федорчука.

Автор, бачив вирізані польськими загонами 36 односельчан. Бачив події «німецької» і «совецької» окупацій. Він відзначав прагнення обох тоталітарних режимів звільнити Україну від українців. Ярослав Федорчук розповідає про кривав розправи,а також знищення хлібу.Також показує як селян могли просто приректи на голод.

Автор розповідає про Україну Волинь ХХ століття. На прикладі однієї людини в книзі описано життя багатьох українців. Її дійсно варто прочитати. "Волинянин" нікого не залишить байдужим.
Підготувала Яловенко Аліна 1 курс, 4 група, журналістика

взять код для блога

Саме у надзвичайно емоційній, сповненій людських переживань, книзі Данила Чайковського «Хочу жити!», описані події, які довелося пережити українським полоненим у роки Другої світової війни.
Вперше, книга була опублікована у 1946 році в Мюнхені.
Читаючи цю книгу, просто неможливо не заплакати, від цих страшних страждань, які випробували на собі ні в чому не винні люди.Вони відчайдушно прагнули боротися, за ради збереження своєї держави та здобуття незалежності України.
Перегортаючи сторінки, стає просто моторошно від описів автора, які не залишать байдужою,напевно, ні одну людину, особисто мене так точно.Головним героєм книги є сам автор, який необґрунтовано, потрапив у німецький концтабір.
Людям, які перебували у таборах, найголовніше було-це просто вижити, у тих страшних нелюдських умовах.Надзвичайно боляче від того, що німці знущалися над жінками, дітьми. Для них це було нормальним явищем, вони просто жорстоко розправлялися з всіма, незважаючи ні на що.Тільки нелюди, сповнені агресії та ненависті можуть робити такі жахливі речі.Саме такими виявилися німці, але це й не дивно.
Вражає те, наскільки люди були патріотичними, через: біль, сльози, кров, страждання, нестерпні муки, їх не покидала віра у краще.Нестерпне бажання, вижити, стало глобальним, що допомогло та об'єднало людей у спільній меті.
Вони були патріотами, ладні віддати своє життя за ради рідної держави.І тепер ми просто не маємо права зневажливо ставитися до України.Потрібно берегти та любити її, пам'ятаючи скільки випробувань було на шляху українського народу.
Прочитавши, книгу «Хочу жити!», насправді можна багато чого переоцінити, і ті проблеми, які виникають зараз, ніщо порівняно з тим, що відбувалося у роки Світової війни.
Отже, ця книга є безперечно великою, яка змушує задуматись над багатьма речами. Раджу її прочитати. Я на сто відсотків впевнена, що ні одна людина не залишиться байдужою.

Яловенко Аліна
студентка 1-го курсу , 4 групи
факультету журналістики
КНУ ім. Тараса Шевченка

взять код для блога