Сеть знакомств для любителей книг

Рецензия
Таня Літвінчук
Борис Мариан Нить моей Ариадны
Тема жахіть таборів ГУЛАГу, тюремно-табірного життя неодноразово піднімалася в літературі держав пострадянського простору і не тільки. Актуальність теми очевидна, адже надзвичайно важливими є дані та свідчення, які трималися в таємниці більше пів століття.
Книга «Нить моей Ариадны» належить перу молдовського дисидента Б.Маріана. Автор книги був заарештований ще на четвертому курсі навчання в Київському державному університеті за стандартним в ті часи звинуваченням – за антирадянську агітацію та пропаганду. Фактично виною молодого та амбіційного студента перед радянською владою була участь в акціях на підтримку Угорської революції 1956р. та підтримка протестів проти її придушення військами Червоної Армії. Отож, київський обласний суд присудив майбутньому поету відбути п’ятирічний термін покарання в Мордовії. Під час перебування в таборах Борис Маріан записував вірші свої та своїх друзів по нещастю в спеціальний зошит, який і став основою даної збірки.
Ця книга є унікальною в своєму роді. Беручи її до рук, сподіваєшся прочитати чергові сторінки про нелюдське поводження з в’язнями у таборах, їх щоденні страждання та поневіряння, але автор висвітлює тему зовсім з іншої сторони. Він пише про своє перебування в таборах зі всією притаманною йому щирістю та з оптимістичними нотками в голосі. Навіть в образах своїх мучителів Борис Маріан бачить в першу чергу людей, згадує хороші сторони їх характерів.
У збірці зібрано не лише вірші самого автора, а й вірші його друзів-поетів, теж в’язнів, які збереглися в його зошиті з віршами і ще не були видані раніше. З особливою теплотою автор розповідає про своїх тюремних друзів, читаючи про них з гіркотою розуміємо, що там була зібрана еліта нації. Ці люди не скоїли ніяких злочинів, їхній духовний рівень свідчив про їх освіченість та високий рівень культури. Майже всі вони вже померли, тому ця збірка ніби данина в їх пам'ять, знак справжньої дружби та підтримки. Велике соціальне значення мають уривки з майбутньої книги мемуарів Бориса Маріана.
Вся збірка – це справжня хроніка епохи, яка органічно переплітається з поетичними творами.
Попри все, що довелось пережити, Борис Маріан не тримає образ на колишню владу, а згадує той період свого життя з ностальгією та теплотою. У рядках: «Потому и поет соловей,/ Что иначе не может он плакать» бачимо відображення самого автора. Адже, незважаючи на всі нещадні повороти долі, тернистий шлях поневірянь в таборах ГУЛАГу, спроби знищити його як особистість Борис Маріан не тільки не здався, не пішов на компроміс із власною совістю, а й здатний все пробачити.
В бібліотеці освіченої людини збірка «Нить моей Ариадны» конче потрібна, тут кожен з нас може знайти відповіді на найважливіші морально-етичні проблеми.

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 11, на книгу 32  =  общий рейтинг: 43

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0