Сеть знакомств для любителей книг

Рецензия
Валерій Пекар
Юрій Винничук Танґо смерті
Є лише одна річ, що об’єднує дві дуже різні історії цієї книги. Історію професора, нашого сучасника, що захоплено і самотньо вивчає стародавні манускрипти, написані зниклою мовою. Та історію чотирьох хлопців різних національностей, що народилися між двома світовими війнами і пронесли свою дружбу крізь випробування двох окупацій аж до свого останнього дня. Лиш одне об’єднує ці дві історії – Львів, де все відбувається. Перед нами постає то добре знайоме сучасне місто, то довоєнний Львів, той самий, де “Tylko we Lwowie”, – старий Львів з його кнайпами та цукернями, нехитрими ґешефтами та батярськими витівками, калейдоскопом звуків та запахів, мов і смаків, старого мотлоху та модних вбрань.

…Але ж ні, ні, не лише Львовом об’єднані ці дві історії. Є ще одна річ, що їх пов’язує. Дивне, примарне танґо, що звучить невідомо звідки. Танґо смерті, що його виконували в далекій зниклій країні чотири тисячі років тому, аби полегшити душі нове втілення. Танґо смерті, що його грали приреченим на смерть в Янівському концтаборі. Як це танґо здолало шалені відстані у часі і просторі? У ритмі танґо повільно рухаються базарні перекупники та вуличні бешкетники, бібліотекарі та гендлярі, студенти і професори, енкаведисти, есесівці, оунівці, сбушники, сучасні українські письменники і давні краківські рабини. І виходить, що усе з усім пов’язано. Безліччю ниточок пов’язані люди різних епох та національностей, і мимоволі згадуєш знамените «как причудливо тасуется колода»…

Найкращий український роман останніх років поєднує загадку і драму, високу трагедію і вуличний фарс, шалену пристрасть й історичні замальовки. Після нього ви не зможете так просто ходити тими вулицями, бо шукатимете там сліди героїв. Після нього ви не зможете так просто слухати танґо, бо шукатимете там заховані ноти древньої мелодії перевтілення душ.

Не хочеться повторювати критиків, що вказують на численні алюзії до Умберто Еко та Борхеса, бо це наскрізь український роман. Але він сягає тих самих вершин. Схоже, у нас нарешті з’являється велика Література, що міряється лише однією мірою — їй є що сказати світові.

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 21, на книгу 34  =  общий рейтинг: 55

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0