Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Конкурс Goethe-Institut
Еріх Фромм Мати чи бути?
В ХХ
столітті стало дуже модно виносити вирок епосі. «Криза духовності, розпусний лібералізм, меркантильність та занепад споконвічних цінностей», – чутно з високих державних трибун, з-за кафедр університетів та в мас-медіа. В цьому голосінні нарікань дуже багато «співців», але дуже мало справді вдумливих аргументів, послідовності і доказів. Одним із небагатьох винятків, поряд із Освальдом Шпенглером, Хосе Ортега-і-Гассетом та Жілем Дельозом, був видатний психолог Еріх Фромм.

Фромм отримав світове визнання після таких робіт як «Втеча від свободи», «Людина для самої себе», «Мистецтво любити», «Криза психоаналізу», тому вихід книги «Мати чи бути?» був очікуваним. Автор працював над нею у США, де активно займався політичною та викладацькою роботою і мав достатньо можливостей для перевірки своїх інтуіцій.

Переклад книги «Мати чи бути?» О. Михайлової та А. Буряка є першим перекладом на українську мову, але не першим перекладом в Україні. У 1998 році «Мати чи бути?» вийшла друком російською мовою у перекладі Н.Петренко (Київ, видавництво «Ника-Центр»). Досить відомим є російський переклад Н.Войскунської, І. Каменкович, Е. Комарова, Е. Руднєва, В. Сидорова, Е. Федіна та М. Хорькова (Москва, видавництво «АСТ»), а також переклад з німецької Е. Телятнікової.

Фабула «Мати чи бути?» дуже проста – є два способи існування, ставлення до себе і світу – 1) «мати», тобто визначати буття через володіння чимось, кимось та 2) «бути»,
тобто визначати буття через активність власної екзистенції, небайдужість і самоцінність. Кожен із цих способів має свої підстави, історію та особливості.
На думку Фромма домінуючим зараз способом ставлення до світу і себе є спосіб «мати». Людство зажерливо та егоїстично множить свої потреби і самозречено їх задовольняє. На підтвердження цієї думки автор висуває не тільки суб’єктивні
психологічні аргументи, але поважні докази із філософії, економіки, теології, політики, філології і навіть екології. Почасти різноманіття ракурсів, яке пропонує доктор Фромм захоплює.
Наприклад, він називає Прогрес новою релігією людства, якій були принесені великі жертви (урбанізація, екологічні катастрофи, ядерна зброя тощо), але яка зовсім не виправдала сподівань на постійний добробут, технічну всемогутність,
незалежність від природи. В цих висновках він спирається на дослідження та М. Месаровича, Е. Пестеля, Е. Шумахера та спостереження А. Швейцера, які виходять з соціальної, політичної та економічної аналітики.

Цікавою є логіка викладу. Спочатку, у вступі, Фромм ілюструє крах прогресистської установки Нового часу, або як її ще називають – «фаустівської епохи». І далі в двох частинах обґрунтовує різницю між володінням та буттям, аналізує їх ґенезу та структуру. Останній розділ оптимістичний, в якому викладаються засновки нової антропології на засадах гуманізму (на перший погляд може здатись, що це тавтологія, але це не так).

Окремо хочеться зупинитись на деталях та змістових блоках, які допоможуть краще зрозуміти твір. Спочатку про умови написання. «Мати чи бути?» від початку пишеться англійською мовою. Це пояснює ряд філологічних прикладів, якими Фромм
ілюструє зміну способів буття, виходячи із аналізу буденної (ужиткової) мови.
Окрім того, важливо пам’ятати, що не в останню чергу критика радикального гедонізму, яку здійснює автор в роботі, прямо пов’язана із особливостями американського суспільства в якому автор провів останні роки життя. Навряд подібні висновки могли б виникнути у нього в цей же час, скажімо у Східній Німеччині. Таким чином, ми розуміємо для якої цільової аудиторії написана робота і чиї вади перш за все вона викриває. Однак, не слід думати, що він оминув увагою країни комуністичного табору. Навпаки, вони теж були критиковані за перекручування «справжнього Маркса» і те, що стали на шлях бездумного споживання, тільки під іншими лозунгами.

Вочевидь велике значення для Фромма мав релігійний компонент у структурі твору. Окрім того, що ідеологія споживацтва прирівнюється ним до нової (псевдо-)релігії, яку він намагається розглядати у логіці дослідження релігії. Фромм багато уваги приділяє християнству. Фактично гуманістичність, того зразка, про який часто згадує автор, є породженням християнської антропології з притаманними їй
протиставленнями містичного та реального, плотського та духовного. Не кажучи вже про те, що цілий розділ першої частини присвячений принципам володіння та буття у Біблії та спадщині Майстра Екхарта. Звісно, не в останню чергу це
зроблено для того, щоб показати як одна з підвалин Західного суспільства (християнство) поступово була нейтралізована і спотворена «релігією Прогресу», що стоїть на триєдності необмеженого виробництва, абсолютної свободи та безмежного щастя. Як пише автор: «…новий Земний Град Прогресу мав замінити Град Божий».

Без сумніву продуктивним у роботах Фромма виявилось поєднання можливостей теорій Фройда та Маркса. Цікаво простежити, як висловлений Фройдом принцип задоволення
зберігається у психоаналізі Фромма, але з поправкою на суспільно-економічні висновки Маркса. Звідси постає фундаментальний принцип сучасної цивілізації, який був «викований» у Модерні і з легкістю пережив усі деконструкції
Постмодерну – принцип власності. Це наріжний принцип непродуктивного способу буття під назвою «мати», який являє собою генеральну інтенцію соціального та індивідуального зла. Якщо Фройд визначив і описав принцип задоволення, то Фромм ускладнив його принципом власності і різко засудив, дозволивши собі відверті оціночні судження.

Еріх Фромм прямо і гостро викриває найбільший гріх сучасності – жадібність. Вона традиційно не критикується науковцями, бо вже кілька століть є легітимною підставою
прогресу, але на думку Фромма призведе до неминучої духовної і фізичної катастрофи. «Мати чи бути?» унікальна робота тим, що вона містить приклади виявлення і лікування проблеми на всіх рівнях – від звичаєвого слововжитку та логіки особистих мотивів до суспільної діагностики та реконструкції ідеології
людства. Хоча, сучасна психологія, як «точна наука», не оперує поняттям душа, дозволю припустити, що Фромм один із небагатьох психологів, хто дійсно є душезнавцем. Фромм бачить проблеми людської душі й не може залишитись у спокої.
Його книга є закликом до неспокою, до пошуку і виходу за межі тісних зручних комурок, відмови від ганебного компромісу споживання та прислужування.

На сам кінець потрібно сказати, що принципово нових ідей у книзі написаній більше 35 років тому зараз знайти важко, адже більшість людей сьогодні визнає ті проблеми, про
які писав Фромм. Однак, слід пам’ятати, що саме він був одним із тих, хто першим доніс до мислячої публіки думку про небезпеку сліпого споживацтва. Окрім того,сьогодні ця робота може найбільше прислужитися саме оригінальністю тонко
підмічених нюансів, що унаочнюють генеральні проблеми людства і показують дійсні проблеми людської душі.

Це вартісна книга, яка без сумніву буде цікава і зрозуміла не лише фахівцям із психології, філософії, соціології та економіки, але і будь-якій мислячій людині із добрим смаком.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 17, на книгу 16  =  общий рейтинг: 33

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0